Воєнний стан: наслідки і обмеження (пам’ятка)
Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, та передбачає надання органам державної влади і військовому командуванню усіх повноважень, необхідних для усунення загроз та відсічі збройної агресії.
Вперше військовий стан в Україні було запроваджено 26 листопада 2018 року, у відповідь на агресію Росії проти українських кораблів у Керченській протоці. Він діяв на території 10 областей держави:
- Вінницької
- Одеської
- Миколаївської
- Херсонської
- Запорізької
- Сумської
- Чернігівської
- Харківської
- Донецької
- Луганської
Загалом воєнний стан тривав 30 днів (з 26.11.2018 до 27.12.2018).
Вдруге військовий стан оголосили о 5.30 ранку 24 лютого 2022 року на всій підконтрольній Україні території, після початку повномасштабного наступу російських військ. Відповідно до Указу Президента № 64/2022 він був розрахований на 30 діб. Згодом військовий стан тричі продовжували, сьогодні кінцевою датою є 25 серпня 2022 року.
Юридичний портал України поспілкувався з провідним військовим адвокатом України, який надає правову допомогу та юридичні консультації українським призовникам і військовозобов’язаним. Розглянемо теоретичні й практичні (це головне) обмеження і наслідки військового стану в Україні.
Перш за все, зазначає юрист з військового права, громадянам України слід розуміти, що всупереч помилковій думці (яка активно розповсюджується в Інтернеті) ані Указ Президента, ані прийняте рішення Верховної Ради про запровадження воєнного стану — не обмежують органи влади у праві застосовувати усі, без виключення, обмеження прав і свобод, передбачені законом “Про правовий режим воєнного стану”.
Справа в тому, що зазначені нормативно-правові акти містять, так звані, бланкетні (відсильні) норми. Наприклад, згідно Указу Президента України “Про запровадження воєнного стану” від 26.11.2018 року, “можуть обмежуватися конституційні права і свободи громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України”. Тобто, абсолютна більшість конституційних гарантій громадян (включаючи непорушність права власності, таємницю телефонних розмов, недоторканість житла тощо).
Після оголошення воєнного стану, військове командування і військові адміністрації можуть запроваджувати та здійснювати наступні обмеження конституційних прав та свобод громадянин і юридичних осіб:
- забороняти громадянам, які перебувають на військовому обліку, змінювати місце перебування без дозволу військового комісара (на практиці це означає заборону на зміну місця проживання призовників і військовозобов’язаних);
- встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;
- запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та галузях забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період воєнного стану (працездатні особи можуть залучатися для виконання робіт, що мають оборонний характер, або потрібні для задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів і ДСНС);
- використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони (змінювати режим їхньої роботи, проводити зміни виробничої діяльності, а також умов праці);
- усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними обов’язків;
- примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, а також вилучати майно державних підприємств і господарських об’єднань для потреб держави;
- запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень);
- встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти документи у осіб, проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян;
- встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;
- забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;
- забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;
- регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та ЗМІ, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб;
- у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану — вилучати у громадян, підприємств, установ і організацій усіх форм власності телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;
- порушувати питання про заборону діяльності політичних партій і громадських об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки;
- забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;
